Кременчуцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 10
з поглибленим вивченням англійської мови
Меню сайта


Національна дитяча гарча лінія


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входа


 

Як діяти при серцевому нападі?
Серцевий напад може трапитися з кожним і у будь-який момент. Вік ішемічних загострень і інфарктів катастрофічно знижується. Вже нерідкі випадки інфарктів навіть у підлітків. А серцеві захворювання у молодих людей стали нормою (пригадаєте вмираючих на полі футболістів).



Будь-який кардіолог вам скаже, що 80-90% успіху при лікуванні інфаркту міокарду залежить від правильно наданої першої допомоги і головна причина смерті при кардіологічних загостреннях - це невчасне надання елементарної допомоги хворому. У більшості таких злучаємо просто ніхто не виявляється поряд і нікому допомогти хворому.
   
   Головний принцип надання екстреної кардіологічної допомоги - повернути серцевому м'язу нормальний ритм і таким чином стимулювати механізм регулювання діяльності серцево-судинної системи. Дуже важливо не втрачати свідомості із-за недостатньої оксигенізациі (простіше кажучи, недостатнього забезпечення киснем мозку) і таким чином ще більшого посилювання ситуації. Остаточне порушення серцевого ритму і кровопостачання як самого серця, так і мозку приведе до смерті. Як же людина може допомогти собі в такій ситуації?
   
   Отже, головне відразу, не втрачаючи часу почати голосно кашляти. Якщо у вас виник різкий біль в області серця і лівого плеча, порушення серцевого ритму, утруднене дихання, то відразу ж, не замислюючись про причини, не прагніть згадувати об те які ліки треба в даній ситуації приймати, не намагайтеся когось звати або дзвонити, а просто пригадаєте цей пост і починайте голосно кашляти. Тому що буквально через декілька секунд ви можете знепритомніти і вас вже більше ні що не врятує. Пройдіть через гостру фазу нападу, а вже потім дзвоните в швидку, приймайте ліки, звіть сусідів і так далі Глибокий вдих, досить різкий кашель - ось ваш порятунок в даній ситуації. Активне дихання забезпечить насичення киснем, різке скорочення легенів забезпечить масаж серцевого м'яза. Кашляти треба поки не пройде гостра фаза нападу. Таким чином, ви не втратите свідомості і зможете прийняти подальші заходи (прийняти ліки, подзвонити і так далі).



Травмати́зм — сукупність травм, що виникають у певної групи населення за певний відрізок часу.

Найбільший рівень травматизму має місце у чоловіків у віці 20—49 років, а у жінок — 30—59 років. При цьому у всіх вікових групах чоловіків цей показник вище, ніж у жінок.
Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначені поняттям травматизм. В залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють такі види травматизму: промисловий, сільськогосподарській, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, військовий, дитячий.
 
Промисловий (виробничий) травматизм пов'язаний з характером виробництва, знаряддями праці і організацією методів її охорони. Ушкодження можуть бути заподіяні інструментами, машинами, оброблювальним матеріалом (металом, породою, що обвалилася, вугіллям, камінням і т. ін.), транспортом тощо. Кожна галузь промисловості характеризується порівняно однотипним видом травм. 
 
Побутові травми за характером поранення бувають різноманітними. Сюди належать забої при падінні з висоти під час прибирання квартири, опіки, які можуть виникати під час приготування їжі, прасування білизни і розведення вогню, а також інші ушкодження.
 
Вуличні травми пов'язані, головним чином, з вуличним транспортом. Це травми під час автомобільних, тролейбусних, трамвайних аварій, при необережному переході вулиць пішоходом, при порушенні правил руху водієм і т. ін.
 
Спортивний травматизм найчастіше є наслідком недостатньої підготовки спортсменів або недоброякісності спортивного інвентарю. Правильна організація спортивної справи запобігає спортивним травмам.
 
Дитячий травматизм залежить від неуважності батьків та низького рівня виховання дітей. Систематичне роз'яснення небезпеки вуличних і побутових травм, а також створення дитячих садків, майданчиків і продовженого дня знижують дитячий травматизм.
 
На підставі обліку і вивченні ушкоджень, характерних причин, обставин виникнення травм розробляються запобіжні заходи проти травматизму.
 
Промисловий і сільськогосподарський травматизм в нашій країні різко зменшився у зв'язку із суворим дотриманням правил охорони праці і проведенням заходів їх профілактики (правил організації техніки безпеки, правил індивідуального захисту, спецодяг, відповідна сигналізація, чіткість роботи механізмів, відсутність захаращеності і скупченості, а також висока кваліфікація робітників регламентована відпустка, санітарно-освітня робота тощо).
 
Зниження вуличного травматизму досягається шляхом регулювання вуличного руху, очищення вулиць від снігу і льоду, посипання тротуарів піском тощо.
 
Побутовий травматизм з року в рік, що пов'язано з поліпшенням побутових умов, підвищення культурного рівня населення.
 
Профілактика дитячого травматизму здійснюється комплексними заходами медичних і народно-освітніх закладів. Велику роль у цьому питанні відіграє сучасне планування будівництва, яке передбачає організацію дитячих закладів, майданчиків, садків тощо Плановість в організації відпочинку і навчання дітей з продовженим днем значно знижують дитячий травматизм.
 
 
Профілактика дитячого травматизму
 
Удар! Еще удар!
Раздался звонок на перемену. Распахнулись двери классов, в коридор хлынул поток учеников. Техничка, подхватив ведро, швабру, поспешно скрылась в кладовке. Преподаватели, настороженно озираясь по сторонам, прижав к груди классные журналы, спешили укрыться в учительской. Чья-то мамаша, застигнутая переменкой, испуганно оглядываясь, застыла у стены. Наступила десятиминутка, когда в школе воцаряется стихия. В воздухе стоял сплошной гул криков, визгов и голосов. Кто-то угорело, выскочив из класса, понесся по коридору, уходя от преследователей, но вот его настигли, с торжествующими воплями свалили и через мгновение образовалась куча-мала. Один из мальчишек, "не вписавшись в крутой вираж", буквально влип в стену, шлепнулся на пол, поднялся, ошалело огляделся и, шатаясь, кинулся в возникшую свалку. Неподалеку старшеклассник тем временем, повалив пятиклассника, старательно запихивал ему в ухо огрызок яблока, видимо приняв его за урну, сорить-то неприлично...
Картина эта, собирательная, но вероятно, многие, прочтя эти строки, согласятся, что нечто подобное видели и в своей школе... Все это могло бы казаться весьма забавным, если бы не сопровождалось частыми травмами, порой с очень тяжелыми отдаленными последствиями. Не в меру разыгравшиеся дети бывают неосторожны. Даже самые обычные толкания друг друга порой заканчиваются различными травмами, ушибами, синяками, растяжением связок, вывихами в суставах, носовыми кровотечениями и прочими неприятностями, и происходит это не со зла, а шутя, скуки ради. Самые частые и опасные травмы - удары по голове. Они приводят к сотрясению мозга. При этом у получившего травму, сразу же может наступить нарушение сознания, от кратковременной потери в легких случаях, до продолжительной, при тяжелых сотрясениях. Сотрясения головного мозга проявляются головокружениями, тошнотой, рвотой, мучительными ноющими головными болями. Сотрясение мозга может привести к опасным осложнениям, поэтому такой пострадавший должен быть уложен в постель и наблюдаться врачом.
Есть такая "забавная" школьная играшка, когда девочка, отбиваясь от навязчивого "ухажера", бьет его по голове сумкой, доверху наполненной книжками и тетрадками. Мальчик ловко увертывается от ударов, но часть их все-таки обрушивается на его бедную голову. Он, конечно, не подает вида, что у него после этой игры несколько дней болит голова, даже зрение как-то вроде ухудшилось...
Это тот случай, что давно подмечено - удары по голове не проходят бесследно, даже, если они и не сопровождались сотрясением мозга. От этих ударов возникают ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ ЭНЦЕФАЛОПАТИИ, которые выражаются ухудшением памяти, утомляемостью, рассеянностью и рядом других проявлений; эти нарушения очень плохо поддаются лечению.
Опыт показывает, что особенно частый травматизм отмечается среди малышей и подростков. У малышей несчастные случаи связаны с непониманием опасности отдельных игр и развлечений. А подростки нередко становятся жертвами бездумной бравады, псевдогероизма, рискуя здоровьем и жизнью во имя того, чтобы показать свою исключительность и превосходство над своими сверстниками. Не надо забывать и народной мудрости - молодость жестока.
Шутки с подножками нередко заканчиваются совсем не шуточно - ушибами, переломами рук, ног, сотрясением головного мозга, а вытягивание стула из-под садящегося - переломом копчика. Школьники нередко получают, так называемые, спортивные травмы во время соревнований, занятий на спортивных снарядах, на тренажерах. Это бывает в тех случаях, когда не соблюдаются меры предосторожности, пользуются неисправным спортивным инвентарем.
В последние годы участились травмы во время спортивных занятий напрямую не связаны с шалостями или неисправным инвентарем. Происходят они, как правило, из-за очень слабого общего физического развития городских детей. Дома они не занимаются физической работой, часами просиживая перед телевизором или занимаясь компьютерными играми. Спортивные секции повсеместно прекратили свое существование. Когда такие, физически слабые, подростки приходят на урок физкультуры, то учитель старается хоть как-то подготовить их к сдаче самых обычных спортивных норм. И тут, при неблагоприятном стечении обстоятельств, когда у подростка имеется еще какой-нибудь скрытый сердечный или легочной порок, случаются обмороки, коллапсы...
В карманах нынешних школьников нередко лежат перочинные ножички, а у некоторых есть и такие, что "для удобства", как в кинобоевиках, выбрасывают лезвие при нажатии кнопки. Ножи эти не дорогие, продаются, к сожалению, во многих киосках на самых людных местах. Попав в карман подростка, такой нож несет потенциальную угрозу не только окружающим, но и самому владельцу. Такие ножи имеют свойство открываться в кармане при случайном нажатии, к примеру, во время обычной свалки и лезвие в этом случае попадает в живот, бедро своему владельцу...
С незапамятных времен повелось во время урока стрелять из мини-рогаток. И если это плотно скрученный обрывок бумаги, то куда ни шло, но если стреляют проволочными скобками, то при случайном попадании в глаз, слепота обеспечена. Когда из трубочек плюются кусочками разжеванной бумаги, то это вызывает чувство досады и брезгливости, но, приспособив для этого дробины, пластмассовые шарики, твердые растительные семена, можно причинить травму, мало чем уступающую по тяжести скобкам. Опасны для глаз и "крылатики", которые несколько видоизменились с тех пор, как в школах отказались от ученических перьев, но теперь их оснащают разного рода булавками.
Изредка в детском коллективе можно видеть, как более рослый подросток, плотно обхватив ладонями голову на уровне ушей какому-нибудь младшему несмышленышу, показывает ему "Москву". В этой шалости таится смертельная угроза. Если у ребенка имеется скрытое недоразвитие шейного отдела позвоночника, то поднимание его за голову может закончиться мгновенной смертью.
Бывает, что в коридоре образуется круг из числа зевак, наблюдающих за проделками какого-нибудь сорванца. И вот, когда все увлечены "представлением", смеются, расслаблены, кто-то неожиданно может вытолкнуть сзади одно из зрителей в круг. При полной неожиданности, если толчок силен, и приложен в области поясницы, влетевший в круг резко переразгибается. Такие неожиданные резкие сильные переразгибания могут вызывать травму равносильную удару в живот "под солнечное сплетение", иногда даже наблюдались сопутствующие переломы шейного, поясничного отдела позвоночника с весьма не шуточной инвалидностью.
В школах, построенных в стародавние времена, извечная проблема - катание на перилах. О том, как это делается, можно получить представление, посмотрев к/ф "Операция "Ы" и другие приключения Шурика". Помните, как "Федя" спускался по перилам?! Вот только в школе при таких спусках регулярно случаются падения с разной степенью травматизма.
Случается, что там, где ослаблен контроль за детьми со стороны родителей и учителей, в школу приносят различные взрыво- и огнеопасные предметы. Эта очень старая и опасная проблема, не нашедшая до сих пор положительного решения. Мало того, прибавились еще баллончики с "черемухой", петарды и шутихи, которыми, не смотря на официальный запрет, вовсю продолжают торговать. Все эти предметы, не смотря на кажущуюся безобидность, при определенном старании "умельца" можно превратить в самое настоящее взрывное устройство или газовую камеру.
Порой подростки, забавы ради, в коридорах натягивают капроновую леску на разном уровне от пола. Приходилось видеть результаты таких "шуток". Это падения, сопровождавшиеся переломами, а когда леска оказывалась чрезвычайно прочной, и, не дай Бог, стальной, то при быстром беге ноги калечились как лезвием бритвы, почти на грани ампутации.
В мальчишеских потасовках, во время "выяснения отношений", в подражание какому-нибудь "герою" из очередного кинобоевика, нередки удары в живот. Когда драка завязывается между старшеклассниками, а еще хуже, с более физически слабым младшеклассником, то такие удары могут закончиться разрывом селезенки, печени, петель кишечника, поджелудочной железы. Все эти травмы смертельно опасны, становятся причиной инвалидности на всю оставшуюся жизнь.
Всевозможные ситуации и причины травматизма детей в школе трудно не то что предвидеть, но даже перечислить. Родителей тревожит то, что посылая ребенка в школу, они не имеют никакой гарантии, что вернется он домой здоровым. И потому долг родителей детей "примерного поведения" и тем более "трудных подростков", сделать все возможное, чтобы дети не калечили друг друга, ни по не знанию, чего творящих, ни тем более, умышленно. В связи с этим нелишне напомнить, что за все совершенные действия детей до 16 лет несут ответственность родители. Если по вине подростка наступает стойкое расстройство здоровья, пожизненная инвалидность, то родители виновника возмещают все расходы, связанные с лечением, и выплачивают пожизненную пенсию пострадавшему...
Вновь зазвенел звонок. Разгул "стихии" прекратился так же внезапно, как и возник. Коридоры опустели, наступила тишина. Приоткрылась дверь кладовки. Техничка, выглянув наружу, убедившись, что опасность миновала, вернулась к прерванной уборке, торопясь закончить ее до следующей перемены...

Мельник Анатолий Антонович,
Врач-травматолог высшей категории
Джерело: http://kiev-mama.com.ua/blog/show/1146
 
 
 
Причини та профілактика
шкільних хвороб дитини
 
Навчальний процес це велике навантаження на організм дитини, тому разом із атестатом зрілості учень часто отримує купу хвороб Які недуги чекають наших дітей за дверима храмів знань, і як їм запобігти?

На жаль, хронічні захворювання відзначаються у 90% школярів. Відхилення здоров'я у дітей 7-17 років з вини освітніх перевантажень, порушень умов навчання, режиму харчування і стресу носять узагальнююче визначення "шкільні хвороби". Проте до лікування краще не доводити. Медична статистика вказує, що перший ворог учнів середніх шкіл - зниження зору. Найчастіше дитячі очі страждають від короткозорості (міопія), коли дитина погано бачить вдалину. Рідше у дітей розвивається далекозорість (коли очі погано бачать поблизу), а також астигматизм, - специфічне зниження зору. Благодатний грунт для розладів зору - тривала зорова робота на близькій відстані: читання, письмо, креслення, робота за монітором. На жаль, падінню зору у школярів рідко вдається запобігти. Проте мінімізувати збиток можливо. Кращим методом профілактики медики вважають правильну організацію робочого місця в комплексі з правильним тренуванням і відпочинком. Книги та зошити повинні знаходитися не ближче ніж в 30 см від очей. Велика роль відводиться освітленню. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, кожен шкільний клас зобов'язаний мати великі вікна. Ідеально, якщо дитина сидить біля вікна, коли природне світло падає зліва, а в темний час доби приміщення має висвітлюватися люмінесцентними лампами. На перервах рекомендується давати очам відпочинок, а, прийшовши додому, не можна кидатися робити уроки або дивитися телевізор. Найкраще прогулятися. Крім цього, батьки повинні пояснити дітям користь тренування м'язів очей за допомогою простих вправ: Кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі. Обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти годинникової стрілки. Сфокусувати зір на віддаленому предметі, після чого близько до очей піднести палець і сфокусувати зір на ньому. Кілька раз подивитися вгору, вниз, вліво, вправо. Такі вправи варто робити регулярно протягом дня, а при скаргах дитини на втому очей, відчуття різі або пісок в них потрібно звертатися до офтальмолога. В учнів середніх шкіл поширені хвороби шлунково-кишкового тракту, особливо гастрит, - запалення слизової оболонки шлунку з характерними болями. Причини - порушення режиму харчування, зниження імунітету і стреси. В наших школах графік прийому їжі часто буває незручний. Наприклад, молодшому школяру, якому необхідно їсти 4-5 разів на день, пропонується обід, коли він ще ситий після сніданку. При цьому до кінця навчального дня малюк встигає зголодніти знову, але терпить до приходу додому. Краща профілактика гастриту - "кишенькові обіди": яблука, йогурт, низькокалорійні сендвічі, - і тоді шлунку вистачить сил дочекатися повноцінної трапези на маминій кухні. Порушення постави - наслідок тривалого сидіння за партою у 8 з 10 школярів. Щоб переконатися в цьому, достатньо поглянути на дітей у шкільному коридорі: майже всі сутуляться, стирчать лопатки, опущені плечі. Причини сутулості зрозумілі: учні не стежать за правильною посадкою за партою. Це ще закріплюється важким ранцем за плечима і втомою ніжних м'язів дитячої спини. Результат сумний: при сильному відхиленні грудного відділу хребта лікарі можуть діагностувати кіфоз ("горб"), а при викривленні убік - сколіоз. Дитина швидше втомлюється і відчуває напругу в спині та попереку. Щоб цього не сталося, необхідно правильно підбирати школяру ранець, а носити його він повинен на обох плечах і не перевантажувати підручниками. За партою потрібно сидіти прямо, не навалюючись на неї, а адміністрація шкіл повинна стежити, щоб меблі відповідали росту дітей. У порядку індивідуальної профілактики необхідно займатися вправами з гімнастичною палицею, яку потрібно притиснути руками до спини в області лопаток і робити вправи: Ходьба по кімнаті на носках, п'ятах внутрішньої і зовнішньої поверхнях стоп. Присідання. Нахили вправо і вліво. Повороти праворуч і ліворуч. Нахили вперед. Ефективні вправи з вантажем на голові. На тім'я кладеться невеликий мішечок з піском, який потрібно утримувати під час ходьби по кімнаті і присідань. Не варто думати, що "школа - не робота, хвилюватися нема чого". Освіта - це стрес, і психологи відзначають, що половина школярів страждають різними формами неврозів. Для розладів нервової системи характерні тривога, неспокій, напруженість і неспокійний сон. Причини: великі навантаження, що не відповідають академічним вимогам і хронічне недосипання. Легкий невроз важливо помітити "в зародку", - поки він не переріс у серйозні психічні розлади. Вам слід бути тактовними з дитиною, прислухатися до її проблем, не перевантажувати, не перебільшувати значимість шкільних оцінок. Створіть комфортне емоційне середовище і стежте за режимом дня. Не варто дозволяти школяру занадто довго "розслаблятися" перед телеекраном або за комп'ютерними іграми, особливо перед сном. Краще докладіть зусиль, щоб захопити дитину якимось видом спорту, танцями, підберіть разом з ним таке хобі, яке дозволяло б скидати стрес, задовольняти потребу в спілкуванні, змаганні і попутно зміцнювало б її здоров'я. А також цінуйте і бережіть психологічний спокій вашої дитини, і тоді вона покине стіни школи з багажем знань, а не хвороб. За матеріалами: Освіта.ua
 
Підлітковий вік це перехідний період від дитинства до дорослого стану, що характеризується психоемоційною та соціальною незрілістю дівчини чи юнака.
У підлітковому періоді відбувається посилений ріст і розвиток усіх органів і систем, що зумовлено діяльністю залоз внутрішньої секреції — статевих, щитовидної, гіпофізу тощо. Складні процеси відбуваються і у центральній нервовій системі, внутрішніх структурах головного мозку. Збільшується об'єм грудної клітки, серця, уповільнюється пульс. Відбувається помітне накопичення м'язової маси, остаточно формується скелет. Слід пам'ятати, що надмірне навантаження на скелет у період його формування може призвести до розвитку плоскостопості, викривлення хребта. Відмічається нестійкість організму до температурних коливань, оскільки через процеси, що відбуваються в організмі, пристосувальні реакції недосконалі. Значні зміни відбуваються в органах чуття, особливо у складній оптичній системі — оці. Тому важливо виконувати всі рекомендації лікарів і педагогів щодо гігієни зору.
Не менш важливий і психологічний аспект підліткового періоду. Розвиток психіки підлітка характеризується підвищеною емоційністю. Відчуваючи фізичні зміни, підліток намагається поводитися, як доросла людина, виявляє надмірну активність і невиправдану самовпевненість. Об'єктивно він потребує підтримки дорослих, але не визнає цього, що часто спричиняє конфлікти у сім'ї. У підлітковому віці загострюється потреба у дружбі, орієнтація на погляди колективу, компанії, зберігається віра в ідеал. Враховуючи те, що оточення підлітка у більшості випадків не сприяє створенню психічного комфорту, він опиняється у стані підвищеної нервової напруги, що може бути не тільки причиною виникнення конфліктів, а й фактором розвитку багатьох захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної систем. У зв'язку з з, цим в останній час багато говорять про необхідність вироблення вміння керувати своїми емоціями і почуттями. Рекомендації щодо цього дають досвідчені психологи й педагоги.
 
Педикульоз - не соціальне захворювання
 
Про педикульоз ми говоримо пошепки або ж воліємо не говорити зовсім, намагаючись упоратися із проблемою самотужки. Так уже повелося, що в нашій свідомості міцно укоренилося переконання, що це соромно, бо воші є супутниками неохайних та занедбаних, а їхня поява в нас спричиняє шок і небажання, аби про це хтось дізнався. Проте нинішні реалії доводять хибність таких суджень — у всьому світі відзначається неухильне розповсюдження вошивості, причому вражає вона не тільки неблагополучних.
Точних статистичних даних щодо поширення захворювання немає. Зокрема в Україні реєструється близько 100 тисяч випадків на рік. У Львівські області протягом 2008 року за офіційною статистикою зареєстровано 1120 хворих. 877 з них - учні середніх шкіл, троє вихованців дитячих садків, 239 студентів та учнів інших навчальних закладів. Проте це ті випадки, що потрапили в поле зору медиків. Бо можливість "виловити” заражених у них є лише під час проведення оглядів та рейдів в організованих дитячих колективах, при оформленні в лікувальні установи, при профооглядах та на всіх етепах надання медичної допомоги, і завдяки цьому певним чином ситуація перебуває під контролем. Здебільшого ж люди до санепідемстанцій чи інших медустанов не звертаються, а купують в аптеках протипедикульозні препарати і лікуються самотужки — знову ж таки через небажання, аби хтось дізнався про проблему. Вічний супутник
Коли з’явилися воші достеменно не відомо. Одні кажуть, що вони існують відтоді, як людина почала носити одяг, інші — що воші водилися вже на первісних людях, оброслих з голови до ніг. Історик Геродот майже за 500 років до нашої ери писав, що в єгипетських жерців та писарів завжди були ретельно вибриті голови, аби "жодна воша чи нечиста твар не могла причепится до них, коли вони служать богам”. Голили голови й підборіддя фараони, царі та вельможі в Стародавньому Єгипті, Вавилонії й Ассірії…
Як би там не було, ці паразити досаждали людям в усі часи, а епідемії педикульозу й досі спостерігаються в усьому світі, незалежно від рівня розвитку країни. Найбільш заражені вошами, майже на 65—100%, жителі бідних країн Африки й Азії. Водночас і економічно розвинені країни добре обізнані з цією проблемою. Педикульоз "окультурився”. Якщо раніше вважалося, що він може бути в соціально неблагополучних людей, то тепер він не обходить і заможних. На тілі людини паразитують три види вошей: головні, платтяні та лобкові. Останні два зараз зустрічаються рідко, проте головні, навпаки, активізувалися. І саме педикульоз, спричинений ними, викликає занепокоєння спеціалістів. Нині вони розглядають його як справжню епідемію, що має свої піки. Вчені намагаються з’ясувати причину таких спалахів. Зокрема пояснюють їх адаптацією до протипедикульозних препаратів, скупченістю населення, недотриманням правил особистої гігієни, значними міграційними процесами. Є й версії про вплив на паразитів сонячної активності, про зв’язок із погіршенням епідеміологічної ситуації у світі, пом’якшенням клімату на землі. Здавалося б, чому стільки уваги маленьким паразитам. Та тому, що платтяні й головні воші є переносниками тифу, волинської гарячки та зворотного тифу — під час укусів вони можуть передавати збудників захворювання здоровим людям. Тож боротьба з педикульозом є профілактикою небезпечних інфекцій.
Малий, проте спритний
Воша — доволі стійкий паразит. Вона певний час витримує мінусову температуру, два дні може жити під водою, стільки ж — без „їжі”, дістається з-під шару піску завтовшки 30 см, переносить радіацію. Її розтрощити не так уже й просто — вона витримує тиск понад кілограм. За хвилину проповзає 30—35 см по землі й може швидко підніматися на 1 метр угору. Звісно, найкраще почувається у рідній стихії — на волосяній частині голови (переважно скронях, потилиці, тімені), де пересувається з неймовірною швидкістю і за 27—38 діб життя відкладає на волоссі до 160 яєць. Живиться кров’ю. Причому, як відзначають останнім часом спеціалісти, полюбляє чисті голови — так легше смоктати кров. Тож навіть цей факт свідчить про те, що педикульоз не обов’язково пов’язаний із відсутністю гігієни.
„Підхопити” ж його є вірогідність там, де збирається велика кількість людей: у школі, на роботі, в транспорті, лікарні, магазині, а також при користуванні спільними речами: одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся. Зараження часто від-бувається в готелях, потягах, на найманих квартирах. Досить миті, аби паразит перебрався з ”хворої” голови на „здорову”. А оскільки він не боїться води і чудово плаває, то небезпека зустрічі із ним чатує навіть у басейні, бані й у відкритих водоймах. Причому при виборі „жертви” воша керується власним "смаком” і чуттям, тому не всі люди піддаються її нападу.
Хто до смаку?
Від зараження педикульозом не застрахований ніхто.
Загалом же помічено, що найчастіше від головної воші страждають діти молодшого і середнього шкільного віку. Саме вони, вийшовши з-під ретельної опіки мам, полюбляють мінятися шапками, одягом, користуватися чужими гребінцями. Зокрема в Україні щорічно діти до 14-років складають 80—85% від усієї кількості уражених педикульозом. Виявляються вони, як правило, після літніх канікул і становлять до 30% від зареєстрованих протягом року.
Дівчатка з довгим волоссям також більше піддаються зараженню вошами.
За спостереженнями педіатрів, воші заводяться у знесилених дітей з анемією. А американські медики відзначають, що вони переважають у білих школярів.
Небезпека заразитися педикульозом є і в працівників пралень, громадських бань та перукарень.
Як розпізнати?
Зазвичай діагностувати педикульоз не важко. Насамперед він проявляється сильним свербінням голови, особливо за вухами й на скронях. Живу вошу помітити дуже складно — її розміри не перевищують 2 мм, до того ж вона дуже рухлива. Проте гниди вже точно побачите. Ці маленькі сіруваті крапельки міцно тримаються на волоссі, на відміну від лупи, що легко злітає.
Стригтися наголо не обов’язково
Якщо ви виявили зараження, не треба шукати дуст або ж вибриватися наголо. Слід придбати в аптеці протипедикульозний засіб. Благо, їх зараз широкий асортимент: Педикулін, Педицид, Ніттифор, Нітилон, Локодин, Лонцид, 20% водно-мильна суспензія бензилбензоату, 10% водно-мильно-гасова емульсія, 0,15% водна емульсія карбофосу. Нанесіть на волосся один із цих препаратів, зав’яжіть голову поліетиленовою хусткою і рушником, витримайте відповідний час згідно з інструкцією. Після цього промийте волоссяпроточною водою з милом або шампунем і нанесіть теплий 5—10% столовий оцет, зав’яжіть голову поліетиленовою хусткою та рушником, витримайте ще 30 хвилин, прополощіть у проточній воді, після чого вичешіть густим гребінцем загиблих вошей та гниди. Якщо не хочете мити голову хімічним шампунем, можна вивести паразитів за допомогою олії чайного дерева. Візьміть 200 мл нейтрального шампуню, додайте до нього 30 крапель олії чайного дерева. Перемішайте, добре збовтайте і мийте ним голову не рідше 3 разів на тиждень.
У боротьбі з вошами можна спробувати народні засоби: втирати в корені волосся сірчану або ртутну мазь, концентрований сік журавлини, товчене насіння петрушки, відвар черемхи, настоянку чемериці, риб’ячий жир, розім’ятий варений буряк, суміш скипидару й рослинної олії. При цьому слід загорнути голову поліетиленовим пакетом на 1—2 години, а потім вимити гарячою водою. За деякими даними, відлякують вошей у хаті пучки свіжої папороті, пижма, молочаю — паразити не люблять запах цих рослин.
Безвідмовний засіб — керосин. Технологія його застосування проста: волосся натирають рідиною і на 2—3 години обгортають голову ганчіркою. Дуже ефективна суміш із керосину, олії та мила, яку активно використовували в ті часи, коли не було вибору готових протипедикульозних засобів. І нині часом звертаються до цього "дідівського” методу, якщо аптечні препарати не допомагають. А таке останнім часом буває, і нерідко, швидше через те, що паразити адаптувалися до них.
Нормативними документами за відсутності протипедикульозних препаратів передбачено використання бутадіону. Його за схемою приймають внутрішньо, кров людини стає токсичною для вошей, і вони її не смокчуть.
Незвичайний спосіб боротьби із вошами винайшли вчені з Університету штату Юта — за допомогою звичайного фена, який убиває вошей висушуванням. Ідея використання гарячого повітря в боротьбі з паразитами не нова й уже випробувана на птахах, але щоб перевірити ефективність приладу для людей, ученим довелося провести експеримент за участю 169 дітей, які страждали на педикульоз. Як показало дослідження, фен за одну процедуру успішно справляється з 80% вошей і знищує понад 88% яєць. До того ж майже всі комахи, що залишилися, втратили здатність до репродукції.
Для профілактики педикульозу насамперед необхідне дотримання правил особистої гігієни. Причому навчати цього слід з раннього дитинства. Малюк повинен звикнути, що зубна щітка, рушник, білизна, гребінець у кожного мають бути свої.
Запобігання педикульозу — це щотижневе миття голови та тіла гарячою водою з милом (у бані, у ванні, під душем); щотижнева зміна постільної білизни; регулярна зміна натільної та її прання, а також постільної білизни з кип’ятінням та наступним прасуванням гарячою праскою.
Це і постійний контроль за станом голови. Удома треба ретельно оглядати волосся раз-двічі на тиждень. В організованих колективах кожні 10 днів медсестри повинні проводити огляди дітей.
І головне: усім треба усвідомити, що педикульоз — це таке саме захворювання, як і будь-яке інше, він не знає ні державних, ні соціальних кордонів. Це наша спільна проблема. І не слід перейматися фальшивим соромом, бо часто педикульоз „гуляє” поміж нами саме через те, що ми соромимося про це говорити.
 
УВАГА!!! Ожеледиця

Щорічно Міністерством охорони здоров'я України реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду. 
Ми пропонуємо вам прості рекомендації, як уберегтися від значних неприємностей у період ожеледиці.

Перед виходом із будинку.

 

Пошук

Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Наші друзі


 



Національна гарча лінія
 
 
Безкоштовний хостинг uCoz